Майже в усіх блогах зараз з'являються
пости з підсумками/побажаннями/вітаннями і усе це дуже похвально, але я
вже піду іншим шляхом.
Знаєте, я
хочу пообіцяти собі робити оновлення в блозі регулярними, до того ж в
один і той самий час. Але поки я конкретизуюсь з обіцянками для вас -
хочу показати вам мої улюблені фото зі
свого інстаграму.
Деякий час тому я мала роздуми та наміри зробити його більш тематичним
чи упорядкованим одному стилю, але згодом я помітила, що оновлення таких
профілів мені мало цікаві і в них я слабо відчуваю самого автора, його
особистість, не знаю чи ви зрозумієте. Мені подобається бачити буденні
аспекти життя людей, а не лише їх творчі реалізації на різні тематики.
До того ж, "почерк" майже завжди і так помітний та часто можна пізнати
автора роботи. Тому ця думка досить швидко покинула мою голову. Ловіть
суміш та можливий короткий опис того, чому конкретно це фото потрапило
сюди.
фото в хронологічному порядку :) це перші дні в Німеччині і мій новий велосипед)
я
тоді на початку нікого там не знала, але відпочивала від людей і
почувала себе добре. час від часу лише хотілось щоб хтось приїхав в
гості. і власне... перші гості :)
я закохалась в цю вулицю, коли вперше побачила її. а доля мене нагородила тим, що незабаром я проїжджала нею щодня по справах :)
вечір перед переїздом. а я надзвичайно звикла до нашого житла і зріднилась. з тим місцем маю одні з найліпших спогадів за життя. кирха навпроти дому
вона обожнює велосипеди і возики дитячі, але головна її пристрасть - колеса
повернулись до Польщі і життя набрало нових барв
тиждень мовчання. в гостях нові люди. нові враження
я повернулась з літньої поїздки додому: побачилась з рідними і скучила за коханим
після несподіваної ночі у Львові напередодні відпочинку на Світязі. я тоді всю ніч не спала так емоції зашкалювали
я вперше була на баскетболі. усе як у фільмах
після другої операції. тиждень мовчання переді мною здавався вже не випробовуванням, а нагодою дійсно прочистити мозок
велосипеди, ну як їх не любити? і вечір, приходьте до нас в сонячні дні проводжати сонце, у нас так гарно вечорами на балконі
того дня ми багато гуляли містом нашою крутою компанією і вечір зустріли над річкою!
ну і куди ж без неї? я ще не зустрічала киці, котра б так любила усіх людей
зустрічала друзів здалека, перші слова новим голосом я сказала їм
наш
друг почав працювати в нашому улюбленому сервісі. то ж ми частенько там
проводили вечори за розмовами про новинки, досвід та смішними історіями
після #lvivtrackweekend повертаємось до крк сповнені любові та натхнення
один з небагатьох вечорів, котрі ми провели вдома з кицьою вдвох
провідали рідненьких, гуляли і святкували ДН Артема
і повернулись до не менш святкового крк
подаруночки друзям в Україні
домашній вечір з коханим вже в ліжечку перед сном
повернення до норми після поїздки додому на свята
